Креслення і технічні характеристики на сайті ТОВ Ізотерм Тисни Тут

Як підібрати димар

Димоходи в Україні

Чи варто говорити про те, що технічний прогрес не стоїть на місці, а технології удосконалюються з кожним роком? Сьогодні можна опалювати будинок за допомогою котлів, які мають ККД понад 100% або використовувати альтернативні види палива, спалюючи його в твердопаливних котлах! Вибір опалювальних пристроїв досить різноманітний, але всі вони вимагають одного – надійної димохідної системи.

На жаль, в Україні до цього часу немає нормативних документів, що чітко регламентують, з якого матеріалу повинна бути зроблена димохідна труба, якими властивостями володіти, враховуючи специфіку і розмаїття сучасної опалювальної техніки.

При зверненні до нормативних актів можна отримати наступну інформацію. СНиП 2.04.05-91*У «Опалення, вентиляція і кондиціонування» оповідає про пічному опаленні та цегляних димових каналах, які були актуальними в 90-х роках, а ДБН Ст. 2.5-20-2001 «Газопостачання» свідчить про те, що димар повинен бути виконаний з глиняної цегли, азбесто-цементу або сталі (пункт Ж. 7 додатка Ж). У пункті Ж. 9 уточнюється, що приєднання опалювального приладу до димоходу (мається на увазі димар з цегли) повинно здійснюватися трубою з покрівельної або оцинкованої сталі.

На жаль, це практично всі рекомендації щодо вибору матеріалу для облаштування димаря, які можна знайти у вітчизняних нормативних документах.

Цегляний димар Димар з оцинкованої сталі

    Димарі на фото дають зрозуміти, що глиняна цегла, ні оцинкована, а тим більше чорна сталь не підходять для виготовлення димохідних систем для сучасних опалювальних приладів. Перераховані вище матеріали руйнуються від дії конденсату за 1-2 опалювальних сезони.

Нормативна база України в сфері димовидалення, на жаль, не встигає за технічним прогресом, тому ми досі маємо справу з неякісними димоходами, які несуть небезпеку здоров'ю та життю громадян.

Чому саме нержавійка?

Основними вимогами до сучасного димоходу є стійкість до високих температур і конденсату. Якщо перша вимога дотримується практично всіма негорючими матеріалами, то друге відсіває пористі матеріали (азбесто-цемент, цегла), а також сталі, схильні до корозії. Завдяки кислотоустойчивости нержавіюча сталь стала найпоширенішим матеріалом у виробництві димохідної техніки.

Модульний димар з нержавіючої сталі має ряд незаперечних переваг перед іншими матеріалами:

· З окремих елементів можна зібрати димохідну систему будь-якої конфігурації, що дуже важливо, коли будинок вже побудований

· Зручний і швидкий в монтажі

· Не вимагає фундаменту

· Універсальний (підходить для будь-якого виду палива)

· стійкий до високих температур

· стійкий до корозії

Для того щоб димар з нержавіючої сталі відповідав високим вимогам сучасних опалювальних пристроїв, що всі частини димохідної системи повинні бути зроблені виключно в заводських умовах, на обладнанні, призначеному для виготовлення елементів димохідних систем.

На жаль на Україні виробництвом димохідних труб займаються не тільки спеціалізовані підприємства, а й звичайні бляшані майстерні, тому при виборі димоходу слід звертати увагу на наступні нюанси:

· Марка сталі. Європейський стандарт EN 1856 допускає застосування в димохідної техніки таких марок нержавіючих сталей – AISI 304, AISI 316, AISI 321.

· Поздовжній шов труб повинен бути зварений автоматичним способом. Метод зварювання – WIG/TIG в середовищі інертного газу (аргон), адже тільки в цьому випадку шов буде захищений від впливу димових газів і конденсату.

· Розтрубні з'єднання всіх сегментів димоходу повинні мати паз під ущільнювач, для забезпечення газощільність димохідної системи.

· Утеплювач, застосовується у димохідних системах, повинен мати сертифікат відповідності і бути чітко зафіксованим всередині труби. Фіксація утеплювача повинна відбуватися з допомогою пристроїв, мінімально передають тепло від внутрішньої труби до зовнішньої.    

Тільки при дотриманні перерахованих вище технологічних нюансів димохідна система є придатною для експлуатації та забезпечить номінальний ККД опалювального пристрою.

Труба трубі ворожнечу

Не дивлячись на високу популярність димоходів з нержавіючої сталі і повсюдне їх застосування в будівництві, законодавство досі дозволяє використовувати димохідної техніці практично будь-які горючі матеріали, а відсутність національного стандарту сприяє появі на ринку димохідних труб сумнівного походження...

Зразки труб з жерстяних майстерень

Практично в кожному місті є жерстяні майстерні, де місцеві умільці готові з допомогою підручних інструментів зробити димар з нержавіючої сталі. На фото можна побачити приклади виконання димохідних труб, одна з яких, до речі, вже була в експлуатації.

Недоліки:

· Сліди корозії внутрішньої поверхні труби говорять про використання дешевих марок нержавіючої сталі, яка береться на магніт, що свідчить про її феритної структури

· Поздовжній шов труби не проварений, а лише «прихвачен» точкової контактної зварюванням

· На трубі не передбачені виступи під кріпильні хомути, тому щоб димар не розвалювався, доведеться кріпити труби один до одного заклепками або саморізами, порушуючи герметичність

· Не передбачений паз під ущільнювач – як наслідок зібрати герметичну димохідну систему з таких труб не вийде

На другій фотографії (праворуч) ми маємо справу приблизно з такою ж якістю труби, виготовленої в жерстяних майстерень, але шов замість зварювання просто закатан в «замок». При раструбном з'єднанні, «замок», що виступає над поверхнею труби створює істотний зазор по всій окружності. Недолік самого шва полягає в тому, що при дії високих температур і циклічному нагріванні-охолодженні він може розійтися від теплових розширень.

Зразки труб деяких українських виробників

В Україні крім жерстяних майстерень також функціонує ряд підприємств, що займаються випуском димоходів з нержавіючої сталі.

    Якість даних виробів безсумнівно краще ніж в жерстяних майстерень, адже в заводських умовах є можливість використовувати спеціальне обладнання для різання, вальцювання, зварювання та інших виробничих процесів. Однак і ці димохідні труби не відповідають всім вимогам до сучасного димоходу.

Поздовжній шов труби, з якої зроблені сегменти, зварений автоматичним зварюванням встик, а ось шви, що з'єднують сегменти коліна – зварені вручну, що може призвести до неточності геометрії виробу. Після ручного зварювання шов не зачищений, хоча на зразку зліва він виглядає більш естетично, тому що забарвлений «сріблянкою».

    Толщина изоляции в утепленных трубах у всех производителей одинакова – в среднем это 30-35 мм. На фото слева производитель фиксирует утеплитель с помощью сплошного кольца из оцинкованной стали, что способствует теплопередаче от внутренней трубы (температура которой в отдельных случаях может достигать 600˚С) к наружному кожуху, что плохо влияет на пожаробезопасность такого дымохода. Второй образец и вовсе не имеет стопорных колец, внутренняя труба свободно вынимается. С одной стороны отсутствие колец означает отсутствие контакта внутренней трубы с наружной, но с другой – кто знает, сколько в такой трубе было утеплителя, а сколько выпало на складе, при доставке на объект, и при монтаже… Кроме того, кожух данной трубы выполнен из ферритной нержавеющей стали (надпись 430 означает марку стали).

    Стоит отметить, что на всех видах труб отечественных производителей не хватает паза под уплотнитель, хотя герметичность - одно из основных требований дымохода.

    Навіть якщо такі технологічні компроміси призводять до зниження ціни продукту, купівлю такої димохідної системи важко назвати економією. Адже скупий, як відомо, платить двічі.